Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної

 практики є те,  що, навчаючи дітей,  

переважно       працює вчитель

 В. О. Сухомлинський

Актуальність проблеми

  Чи потрібен метод проектів сучасному вчителю?

У сучасній освіті відбувається домінування традиційно репродуктивного типу навчання над особистісно компетентнісним. Це пов’язано з тим, що на практиці вчителі епізодично використовують активні та інтерактивні методи навчання, нові педагогічні технології, зокрема, метод проектів у початкових класах.

      Метод проектів недостатньо застосовується вчителями тому, що недооцінюється проектний потенціал технології щодо формування ключових та предметних компетентностей учнів початкових класів, слабо обізнані з теоретичними засадами технології, кращим педагогічним досвідом її використання. Питання підвищення ефективності роботи вчителя сьогодні є дуже актуальним. Відповідно до вимог часу й змін у системі освіти змінюються й підходи до підвищення кваліфікації. Завдання системи підвищення кваліфікації вчителів сьогодні вже не полягають тільки в розширенні й поглибленні методичних знань зі спеціальності. Учителі повинні опанувати ефективні сучасні технології й техніки організації педагогічного процесу.

       Ось модель сучасного вчителя-професіонала, яка була висвітлена на сайті http://yakistosviti.com.ua/:

Автори цього сайту розробили всеукраїнський проект «Якість освіти». Зокрема тут сказано, що одним з принципів компетентнісного підходу в освіті є «Різноманітні форми організації самостійної, осмисленої діяльності учнів на основі власної мотивації та відповідальності за результат»

     Завдання сучасної школи – формувати людину, яка хоче і вміє самостійно вчитися, яка вміє сприймати інформацію, працювати з інформацією, сортувати її, осмислювати, аналізувати, творити. Суспільство постійно розвивається, тому й обсяг знань постійно зростає. Отже,  роль учителя полягає вже не в тому, щоб надати інформацію, а в умінні бути організатором її засвоєння, провідником у лабіринті знань. Стратегічною метою діяльності вчителя є визначення шляхів перетворення дитини на суб’єкта власної життєдіяльності, який здатний самостійно розв’язувати проблеми, що стоять перед ним, саморозвиватися та самовдосконалюватися. Учитель спрямовує розумову діяльність учнів, залучаючи їх до діяльності через пізнання світу, і реалізує цим найважливіший принцип гуманної педагогіки, висловлений М. Монтенссорі: «Допоможи мені зробити це самому».

      Сучасна школа повинна   розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність. З огляду на це велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння ставити й вирішувати нові проблеми. Кожна дитина повинна «себе знайти» в сучасній школі. Якщо вона досконало не володіє або слабо володіє знаннями і вміннями з якогось предмету, то потрібно прививати любов до якогось виду діяльності. Вчитель повинен виявити і стимулювати творчі здібності учня.

     В сучасній школі повинні викорінюватись такі риси, як закомплексованість, недовір’я, безініціативність. Кожна дитина повинна брати активну участь у навчальному процесі. Вона повинна відчувати себе  потрібною і не приниженою. Навчання має бути невимушеним і цікавим. Школа повинна стати фундаментом для вибору професії в майбутньому. Кожна дитина має самовиразитися  в школі, а самореалізуватися в житті.

Характерними особливостями сучасних учнів є:

-невміння  самостійно здобувати інформацію;

-погано розвинена пошукова діяльність;

-недосконало розвинені дослідницькі вміння;

-недостатньо сформовані комунікативні навички.

  Актуальним у педагогічному процесі стає використання методів і прийомів, що допомагають формувати у школярів навички самостійного здобуття нових знань, збирання необхідної інформації, уміння мислити, робити висновки.

Формування особистості і її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються важливі умови.

• Створення  позитивного настрою до навчання.
• Відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.
• Можливість висловлювати свою думку і вислуховувати товаришів.
• Учитель – це друг, радник, старший товариш.

     Моє завдання полягає в тому, щоб сформувати в  учнів вміння самостійно вчитися, самостійно здобувати знання і пізнавати навколишній світ. В цьому і полягає суть методу проектів.

Метод проектів-це технологія навчання і виховання, за якої учні набувають знань і навичок у процесі виконання практичних завдань.

     Користь методу проектів для початкового навчання складно переоцінити. Це передусім пов’язано з тим, що споконвіку метод проектів будується на засадах гуманістичної та дитиноцентричнної педагогіки, де у центрі навчального процесу перебуває дитина  з її особливостями, інтересами,  потребами.

  У сучасній школі можна виділити чотири основні напрями ефективного використання проектної  технології:

• проект як метод навчання на уроці;
• проектні технології дистанційного навчання;
• для формування дослідницьких навичок школярів у позаурочній роботі;
• як метод організації дослідницької діяльності вчителів.

     Проектна діяльність – нині одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції, які на Раді Європи були визначені як основні в ХХІ столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту.

Актуальність теми

     Одним з головних завдань вчителя початкових класів є формування ключових компетентностей учнів. Проектна діяльність змушує їх по новому подивитися на свої можливості, дає відповідь на запитання: А навіщо мені це потрібно?Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів передбачає розширення діапазону форм організації навчання, методів та способів навчальної взаємодії у взаємозв’язку урочної та позаурочної діяльності.

    У методичних рекомендаціях Міністерства освіти і науки України «Про викладання навчальних предметів у початковій школі  загальноосвітніх навчальних закладів України у 2016/2017 н. р.» сказано: «Потужним потенціалом для забезпечення єдності навчального і виховного процесів володіють такі організаційні форми навчання як навчальний проект, колективна творча справа».

     Проектна діяльність у початковій школі ефективно сприяє всебічному розвитку дитини, її вихованню і навчанню, а також розвитку творчих здібностей і вмінню адаптуватися до соціально-економічних умов існування.

    Проектна діяльність у початковій школі успішно поєднується з дослідницькою, тому що діти – природні дослідники, невтомні й старанні, спостережливі й допитливі. Потрібно тільки використовувати ці особливості для цілеспрямованого розвитку спеціальних знань і вмінь, необхідних у проектній діяльності, а саме:

 1)рефлексивні вміння:

• уміння осмислювати завдання, для виконання якого бракує знань,
• відповідати на запитання: «Чого потрібно навчитися для виконання поставленого завдання? »,
• побачити проблему;

 2)пошукові (дослідницькі) уміння:

• висувати гіпотези,
• знаходити способи їх перевірки,
• самостійно знаходити відсутню інформацію;

3)комунікативні вміння:

• вступати в діалог,
• ставити запитання,
• висловлювати свою точку зору,
• брати інтерв’ю;

4)розвиток умінь і навичок експериментування;

5)презентаційні вміння і навички:

• навички монологічного мовлення,
• артистичні вміння,
• використання різних засобів наочності під час виступу,

     Сам процес проектної діяльності позитивно впливає на розвиток учня і на різні сфери педагогічної діяльності:

• знання перестають бути метою, а стають засобом освіти;
• пошук розв’язку практичних завдань актуалізує необхідність набуття  знань;
• поєднанні пізнавальної, дослідницької і перетворювальної діяльності учнів підвищується рівень засвоєння навчальних умінь;
• навчальний матеріал сприймається цілісно та з орієнтацією на створення певного продукту;
• школярі отримують нові, нетрадиційні для школи знання, вміння та навички;
• школярі виходять зі звичного дидактичного середовища, виконуючи завдання, в яких відсутній єдиний правильний розв’язок;
• навчальні предмети природним чином втрачають свій ізольований характер, користування знаннями та вміннями відбувається на рівні міжпредметних зв’язків;
• пошук необхідної інформації спонукає школярів до систематичної роботи з довідковою літературою.

     Участь молодших школярів у проектній діяльності сприяє розвитку ключових компетентностей. Проектна діяльність «змушує» їх по новому подивитися на свої можливості, дає відповідь на запитання: А навіщо мені це треба?

      Проектна діяльність сприяє вирішенню цілої низки завдань:

• підвищується мотивація до навчальної діяльності;
• формується вміння самостійно здобувати знання, працювати в команді, аналізувати результати діяльності;
• відшліфовується техніка аргументованого вибору способу дії щодо розв’язання проблем;
• розвивається пізнавальна активність, критичне мислення;
• виховується почуття відповідальності за результати спільної роботи;
• поглиблюються знання з оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями.

      Досвід свідчить, що з точки зору учня, робота над проектом – це можливість виконати самостійно чи в групі щось цікаве та корисне, максимально використовуючи свої можливості. Це діяльність, що дає змогу і вимагає виявити себе, випробувати свої сили, докласти свої знання, принести користь і показати публічно результат. Це діяльність, спрямована на розв’язання цікавої проблеми, сформульованої вчителем чи самими учнями у вигляді завдання та мети. А результат цієї діяльності – знайдений спосіб розв’язання проблеми – носить практичний характер, цікавий і важливий для самих відкривачів.

     З точки зору вчителя-практика, проектування – це природний органічний метод пошуку джерел інформації, її засвоєння й використання здобутих знань на практиці.

     Для мене, як для вчителя, новизна теми досвіду полягає в нетрадиційних способах планування структури проектування. Кожен проект вимагає вмілого і творчого підходу,від якого залежить кінцевий результат. Адже тільки у процесі чіткої організації проектної діяльності можна створити довідник, газету, фотоколаж, збірку, інформаційний бюлетень, різноманітний дидактичний матеріал  і т.д.

Використана література

Метод проектів  не є принципово новим у  світовій педагогіці. Він виник ще у 20-і  роки минулого сторіччя в США. Метод ще має назву методу проблем.

Метод проектів був запропонований і розроблений американським філософом Джоном Дьюї та його учнем В. Кілпатріком. Він запропонував будувати навчальний процес на активній основі, спираючись на цілеспрямовану діяльність учнів з урахуванням їх особистої зацікавленості в цих знаннях. Американці змогли конструктивно підійти до суті методології й усвідомити величезні переваги нових підходів. Саме тому з часу появи технології на арені педагогічної думки і дотепер вона активно використовується у практиці американської школи.

Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів під керівництвом російського педагога С. Т. Швацького в 1905 р. Під його керівництвом була організована група співробітників-однодумців, які намагалися активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

У  США, Англії, Бельгії, Німеччині та багатьох інших країнах ідеї проектної технології знайшли широкий відгук і втілення. Теоретичні знання та їх практичне застосування в проектній технології раціонально поєднувалися.

Г. Ващенко, досліджуючи метод проектів. Зазначав, що треба тільки вдало дібрати ті проблеми, що їх мусить вирішити дитина. Вони повинні: відповідати її силам та інтересам, мати власну внутрішню цінність-бути міцно пов’язаними з потребами життя. Як зазначає М. Рубінштейн, над усім у методі проектів панує дух реальної проблеми, але визначеної у природній постановці. Потрібно діяльно шукати шляхи її вирішення, формувати вміння застосовувати набуті знання на практиці.

Аналіз науково-методичної літератури з питання показує, що проектні технології реалізуються на практиці в різних варіантах (К. Баханов, В.Гузєєв, І. Єрмаков, В. Кукушин, О.Онопрієнко, О.Пєхота, А. Хуторський та інші). Однак у кожній технологічній схемі є обов’язковими наступні вузли: проблема та її обгрунтування, постановка мети, завдань щодо вирішення проблеми; система поетапних заходів практичної реалізації проекту; самоаналіз та аналіз досягнення передбачуваних результатів.

Серед провідних сучасних вчених українських педагогів-новаторів, на мою думку, слід віддати належне Оксані Онопрієнко, в минулому вчителя, яка захистила дисертацію по проектній діяльності.  Зараз вона працює в інституті педагогіки, займається теорією початкового навчання. В журналі «Вертикаль» (№1 (12), 2008 рік, додаток до часопису «Обрії») можна знайти структуру проектної діяльності школярів, яку вона розробила.